Поняття “хорошої, примірної дівчини” та “сексуальної свободи” дуже рідко пересікаються у західній літературній традиції. Елізабет Ґілберт колись сказала:

“Навіть у художній літературі, жінкам не вдається знайти сексуального задоволення, не потрапивши потім під поїзд”

Отак, мимохідь згадуючи Анну Кареніну, ми підходимо до обговорення книги-вечірки, книги-феєрверку — “Місто дівчат” Елізабет Ґілберт. Чому автор вирішила писати цю книгу, про що ця історія, а також список питань для обговорення книги — про це все читайте у статті. 

Новий напрям творчості Елізабет Ґілберт 

В першу чергу, Елізабет Ґілберт відома авторством книги “Їсти, молитись, кохати”. Хоч сама книга в українському перекладі вийшла відносно недавно (у 2015 році), та всі мабуть бачили або ж чули про відомий фільм, де головну роль грає Джулія Робертс. 

Починаючи з 2013 року, Елізабет Ґілберт почне писати нові романи, в яких досліджує жіночу сексуальність та пошук себе. 

Так, у 2013 році виходить роман “Природа всіх речей” (“The Signature of All Things”), в якому авторка описує історію дуже розумної дівчини з 19-го століття – Алмі Віттекер. Алмі досліджує власну сексуальність (настільки наскільки це було можливо у 19-му столітті), а також намагається утвердитися як жінка у маскулінному суспільстві.

І ось, у 2019 році, виходить новий роман “Місто Дівчат” (“City of Girls”), в якому ми читаємо історію Вівіан – далеко не інтелектуалки (вона сама нам в цьому зізнається), яка живе у Нью-Йорку 30-40-х років, і яка теж досліджує власну сексуальність (і ще й як досліджує!), а також намагається зрозуміти свою роль у світі, коли ти, як жінка, не реалізувала жоден з очікуваних від тебе потенціалів (не вийшла заміж та ще й не народила дітей).

Ти не мусиш бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною

На думку Елізабет Ґілберт, у літературі, в основному, переважає одна схема розвитку життя жінки, яка відверта та смілива у своїх сексуальних бажаннях та діях. Згідно цієї схеми, таку жінку чекає смерть, нещасне життя, злидні або ще щось гірше.

Своєю книгою автора хоче показати, що жінка може бути щасливою, навіть якщо вона не соромиться своїх сексуальних бажань. Більше того, жінка може бути щасливою і реалізованою, навіть якщо вона ніколи не виходила заміж, не народжувала дітей або не мала хороших стосунків з родичами. 

Хоч ми вже і далеко пішли у розумінні жіночої свободи вибору, та все ж літературі бракувало романів, які показують таку ситуацію у позитивному ключі. І Елізабет Ґілберт вирішує заповнити цей пробіл.

Авторка бере на себе завдання переосмислити стандартні поняття. І це не тільки щось на кшталт “ти маєш вийти заміж, щоб бути щасливою”. Наприклад, автор вважає, що ми повинні розуміти різницю між поняттями “згода на секс” та “сексуальне бажання”. “Згода на секс” робить жінку пасивним учасником стосунків, в той час як “сексуальне бажання” змінює парадигму і ставить жінку на один рівень з іншими учасниками стосунків (згідно слів Елізабет Ґілберт у одному з її інтерв’ю).

Книга-вечірка

Ця книга читається так легко, ніби це не роман на 500 сторінок — а легкий і приємний коктейльчик.

Образ Нью-Йорку 30-40-х років приносить окреме естетичне задоволення. Події відбувається у театральних колах і на кожній сторінці ми зустрічаємо артисток бурлеску, багато мартіні, шику і богемного життя. Читаючи цю книгу можна захмеліти.

Героїня дорослішає та змінюється, а з нею інакшою стає і атмосфера книги. Бурлеск та мартіні закінчуються десь на половині книзі і починається новий етап життя Вівіан. Етап пошуку, становлення, кохання. І він є не менш цікавим.

Питання для обговорення

Якщо ви прочитали цю книгу і вам хочеться її з кимось обговорити, ось список питань для обговорення:

  1. Майже століття пройшло з подій у книзі і до нашого часу. Чи засуджували б зараз поведінку Вівіан? 
  2. Протягом всієї історії, Вівіан має різних подруг — спочатку Селію, потім Марджорі, в кінці кінців вона пропонує свою дружбу Анжелі. Яку роль авторка надає дружбі жінок? І як розвивається поняття “дружби” для Вівіан? 
  3. Яку роль зіграла Една у житті Вівіан? Як би могло розвинутися життя Вівіан, якби не інцидент, який назавжди поклав кінець їхнім стосункам і взагалі роботі у театрі?
  4. Віван усе життя думає про ті образливі слова, які колись їй сказав друг її брата — Френк. Певною мірою, вони засіли в її голові і викликали у неї почуття провини. Пізніше у книзі, ми дізнаємося чому Френк це сказав. Він всього лиш хотів здаватися крутим перед братом Вівіан, а сам потім все життя шкодував про сказане. Про що нам може говорити? 
  5. Коли ви почали читати цю книгу, чи були у вас очікування, як вона може закінчитися? Чи співпали вони з авторським закінченням книги? 

Творчість Елізабет Ґілберт — це яскраве відкриття. У її романів захоплюючий сюжет, який читається напрочуд легко та швидко. Та незважаючи на це, ці книги не можна віднести до типових “жіночих романів”. Погоджуєтесь? Будемо раді почути вашу думку у коментарях.

Сподобалась стаття? Обов'язково поділіться нею з друзями: